Чому я живий

Маріуполь. Довоєнне життя в невеликому українському місті на березі Азовського моря. 17-річні Фрося і Льончик перебувають у вирі першого пристрасного кохання і мріють одружитися. Але Фрося українка, а Льончик єврей. Дуже важко батькові дівчини поступитися своїми переконаннями та пустити в сім'ю іновірця.

Картину знято за оповіданням письменника та драматурга Євгена Митька "Тепер я турок, не козак...". Твір є автобіографічним – Євген Миколайович народився в Маріуполі у 30-ті роки та пройшов окупацію. Наприкінці 90-х він написав сценарій фільму та висловив бажання, щоб режисером картини виступив тільки Віллен Новак – класик українського радянського кінематографа, який зняв такі популярні картини, як "Вторгнення", "Дві версії одного зіткнення", "Гу-га", "Принцеса на бобах" та інші. Понад 20 років сценарій чекав на реалізацію.