Феноменальна робота зірки української документалістики Тараса Томенка з вражаючим переліком нагород та відзнак міжнародних фестивалів, над якою він працював понад вісім років. Щемлива історія про дітей «сірої» зони ще на початку великої війни росії проти України.
На початку війни, що йде вже 9 років, ракета, випущена російськими військами у новорічну ніч, назавжди змінила життя 15-річної Насті і її брата, вбивши батька та зруйнувавши будинок. Уже п’ять років вони живуть в шахтарському місті Торецьку на лінії розмежування за 500 метрів від фронту. Дівчина зрідка ходить у напівзруйновану школу, слухає музику та збирає металобрухт з родичами, щоб вижити.
Її молодший брат, який народився вже після початку війни, і не знає, що таке мирне життя, збирається до першого класу. Він любить залазити на купу кісток, щоб спостерігати захід сонця, поки вітчим копає могили, щоб заробити грошей на новий костюм і рюкзак для хлопця.
Звучить, як футуристична вигадка, але на превеликий жаль, це сувора реальність, у якій досі живуть десятки тисяч українських дітей.
2023 Премія-відзнака українського театру та кіно «Чорний лотос» у категорії «Режисер кіно», Україна (Тарас Томенко)
2022 Учасник конкурсної програми Generation Kplus – 72 Берлінський МКФ
Номінація Berlinale Documentary Award - 72 Берлінський МКФ
2022 Премія CEEOL «Найкращий документальний фільм» - МКФ GoEast, Вісбаден, Німеччина
Нагорода FIPRESCI від Міжнародної федерації кінокритиків - МКФ GoEast, Вісбаден, Німеччина
2022 Приз журі Спілки кінокритиків України за найкращий фільм – МКФ Східної України Kharkiv MeetDocs, Україна
2022 Найкращий український документальний фільм – Одеський МКФ, Україна
Тарас Томенко – український режисер документального та ігрового кіно, автор стрічок «Будинок “Слово”» та «Будинок “Слово”. Нескінчений роман», «Мамочки», «Ліза», «Терикони», тощо. Фільми Тараса Томенка отримали міжнародне визнання й показували на численних світових фестивалях, зокрема Берлінському та Варшавському міжнародних кінофестивалях, а його короткометражний фільм «Тир» 2001 року переміг у програмі 51-го Берлінале й отримав приз від Нью-Йоркської кіношколи.