Вечір на Івана Купала

Молодий селянин Петро закохався в доньку свого хазяїна, а дівчина відповіла хлопцю взаємністю. Все б нічого, та батько відмовляється віддавати доньку заміж за батрака. З горя Петро йде в шинок, де зустрічається з Басаврюком, якого всі вважають за диявола. Басаврюк пропонує Петрові страшну угоду, яка має допомогти хлопцеві отримати красуню в дружини.

Другий фільм Юрія Іллєнка як режисера-постановника, що був заборонений радянською цензурою так само як і його попередня робота – «Криниця для спраглих». В основу стрічки покладено однойменне оповідання Миколи Гоголя, де за розповіддю про українського Фауста режисер Юрій Іллєнко приховав справжню міфологічну історію України – від козацтва та татарських набігів до потьомкінських селищ та паломництва в Києво-Печерській Лаврі.

Проте навіть сьогодні фільм Іллєнка вражає своєю насиченістю та зображальною сюрреалістичністю, дивністю та химерністю образів. Під час зйомок, які проходили в урочищах біля села Бучак, нині затоплених Канівським водосховищем (ще один важливий історичний артефакт фільму), знімальна група фарбувала корів і гори.

Стилістика фільму багато в чому випередила свій час – в тому числі й незвичним візуальним рішенням та монтажем, який можна сміливо назвати передвісником кліпової естетики. А сам фільм, взагалі, можна сміливо називати першим українським фолг-горором.

Оператор: Вадим Іллєнко

Композитор: Леонід Грабовський

«Поетичне кіно. Розквіт»: Довженко-Центр : Dovzhenko Centre  спільно з кінотеатром «Жовтень» представляють нову ретроспективу українського кіно.
Проєкт продовжить серію показів «Поетичне кіно. Витоки», яку Довженко-Центр проводив із квітня по липень. Її фокусом стали фільми, що передвістили ключову течію українського кінематографа. Цього ж разу на великому екрані можна буде подивитися п’ять культових фільмів, що склали осердя кіноканону українських 1960-1970-х.
Ретроспектива «Поетичне кіно. Розквіт» розпочнеться 16 липня й триватиме до 10 вересня. У програмі — «Камінний хрест», «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою», «Захар Беркут» (1971) і «Пропала грамота» (1972).
Кожен показ уже класично супроводжуватиметься вступним словом від кінознавчинь і кінознавців Довженко-Центру. Вони не лише доповнять контексти кожного фільму, а й допоможуть вибудувати загальну лінію тяглості поетики українського кіно, котру ми визначили як головну тему 2025 року.