Захар Беркут

Екранізація однойменного роману Івана Франка. Невеличка карпатська громада, очолювана мудрим Захаром Беркутом, вступає у бій з монгольським військом,  яке за підтримки зрадника-боярина прямує на Захід.

“Захар Беркут” — масштабне, широкоформатне кольорове полотно. Молодий режисер Леонід Осика запросив до роботи на фільмом перевірену команду, з якою працював над попереднім фільмом “Камінний хрест“. Майже весь основний акторський склад стрічки — українські актори, що було доволі рідкісним явищем для тодішнього українського кіно, особливо історичного.

Сценарій та пісні для стрічки написав Дмитро Павличко. Він запропонував зовсім інший початок і кінцівку історії, а також вписав нового колоритного персонажа спеціально для Івана Миколайчука. Фабула ж роману Франка була збережена — демократична, дещо утопічна, громада спочатку протистоїть узурпації влади з боку місцевого феодала Тугара Вовка, а потім гуртується, щоб дати відсіч іноземним загарбникам.

“Захар Беркут” знімали у павільйонах студії та на натурі у Карпатах і Киргизстані. Після виходу у 1972 році стрічку зустріли прихильно, але стримано. Сергій Параджанов на сторінках журналу “Радянський екран” називав фільм “благородним і чесним”, окремо звертав увагу на його незабутню поетичну кінцівку, але критикував Осику за “деяку декоративність та відсутність філософської глибини”. Кінознавець Сергій Тримбач згадував, як стрічці дорікали надмірну американізованість, а інший дослідник кіно, Любомир Госейко, у свою чергу відзначав вплив на кіномову Леоніда Осики японських майстрів, Акіри Куросави і Канете Сіндо.

«Поетичне кіно. Розквіт»: Довженко-Центр : Dovzhenko Centre  спільно з кінотеатром «Жовтень» представляють нову ретроспективу українського кіно.
Проєкт продовжить серію показів «Поетичне кіно. Витоки», яку Довженко-Центр проводив із квітня по липень. Її фокусом стали фільми, що передвістили ключову течію українського кінематографа. Цього ж разу на великому екрані можна буде подивитися п’ять культових фільмів, що склали осердя кіноканону українських 1960-1970-х.
Ретроспектива «Поетичне кіно. Розквіт» розпочнеться 16 липня й триватиме до 10 вересня. У програмі — «Камінний хрест», «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою», «Захар Беркут» (1971) і «Пропала грамота» (1972).
Кожен показ уже класично супроводжуватиметься вступним словом від кінознавчинь і кінознавців Довженко-Центру. Вони не лише доповнять контексти кожного фільму, а й допоможуть вибудувати загальну лінію тяглості поетики українського кіно, котру ми визначили як головну тему 2025 року.