Арсенал

“Арсенал” — один із найскладніших за формою фільмів Олександра Довженка. Невиразне окреслення протиборчих сил повстання, паралельний монтаж різних подій лишають глядача наодинці радше з відчуттям хаосу війни, ніж із чітким політичним посланням. Ексцентрична манера гри акторів, експресивні можливості освітлення, зйомки і монтажу дали режисеру можливість вписати камерні історії окремих людей у ширшу канву історичного полотна, включаючи Першу світову війну, та сформулювати чіткий пацифістський меседж.

Довженко, захоплений ідеями національного визволення та соціальної революції, створив кінець-кінцем програмний політичний фільм для української інтелігенції по обидва боки барикад громадянської війни. Українській Центральній Раді він докоряє за нерішучість і недостатню увагу до робітничої маси, у той час як його більшовицький головний герой еволюціонує із просто “робітника” до “українського робітника” у фіналі.